середа, 23 квітня 2025 р.

Замітка та репортаж про гостьову лекцію для магістринь Світлани Соколової

Замітка: Мовна біографія як ключ до розуміння суспільних трансформацій — гостьова лекція професорки Світлани Соколової.

20 березня 2025 року для магістрів першого курсу спеціальності «Прикладна лінгвістика» філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася гостьова лекція професорки Світлани Соколової, завідувачки відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України. Тема лекції — «Використання методу мовної біографії для вивчення мовних трансформацій у суспільстві» — відкрила слухачам нові горизонти у розумінні мовної ідентичності та її змін під впливом соціальних і політичних факторів.

Метод мовної біографії — це унікальний соціолінгвістичний інструмент, який дозволяє дослідникам відстежувати мовний досвід окремої людини, аналізуючи її ставлення до рідної, першої та материнської мови, а також мовну поведінку в різних соціальних контекстах. Професорка Світлана Соколова детально розповіла про практичні аспекти застосування цього методу: від організації глибинного інтерв’ю до аналізу отриманих даних.

Особливу увагу було приділено впливу повномасштабної війни на мовні практики українців. Війна стала каталізатором змін у мовній поведінці, посилила роль української мови як символ національної ідентичності, а також вплинула на ставлення до російської мови та суржику. Лекція ілюструвала, як мовна біографія розуміє ці складні трансформації на особистісному суспільному та соціальному рівнях.

Захід відбувся в рамках курсу «Створення текстового контенту з проблем взаємодії мови та суспільства», який викладає професорка Галина Мацюк. Лекція стала великим кроком у формуванні глибини нового покоління лінгвістів, що володіють сучасними методами дослідження мови як живого феномену, що відображає процеси суспільних змін.


 Репортаж: Мова як дзеркало суспільства — гостьова лекція професорки Світлани Соколової у Львівському університеті.

20 березня 2025 року студентки Філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка наповнилися живим інтересом і жвавою увагою. Магістрині першого курсу спеціальності «Прикладна лінгвістика» зібралися на гостьову лекцію професорки Світлани Соколової — завідувачі відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України. Тема зустрічі — «Використання методу мовної біографії для вивчення мовних трансформацій у суспільстві» — обіцяла бути не лише пізнавальною, а й надзвичайно актуальною.

З перших хвилин професорка захопила авдиторію, розповідаючи про те, як кожна людська мовна історія — це свій рідний код, що відображає складні соціальні, культурні та політичні процеси. «Мовна біографія — це не просто перелік мов, якими володіє людина, — пояснювала вона, — це живий організм, що змінюється під впливом умов, досвіду, навіть війни».

Студентки дізналися про тонкощі застосування методу: як проводити глибинне інтерв’ю та аналізувати мовні уподобання в контексті громадянської, національної та мовної ідентичності. Особливий резонанс викликав дискусію про те, як повномасштабна війна в Україні впливає на мовну поведінку громадян — змінює ставлення до української та російської мови, активізує процеси мовної самоідентифікації.

Атмосфера лекції була живою і натхненною: студентки ставили запитання, ділилися власними спостереженнями, а професорка охоче відповідала, наводячи приклади з реальних досліджень. Цей захід став не просто лекцією, а справжньою зустріччю поколінь лінгвістів, які прагнуть зрозуміти мову як живий феномен, що віддзеркалює глибинні зміни в суспільстві.

Лекція відбулася в рамках курсу «Створення текстового контенту з проблем взаємодії мови та суспільства», який викладає професорка Галина Мацюк. Вона підкреслила, що такі зустрічі надихають студентів і допомагають їм краще усвідомити роль мови у формуванні національної ідентичності та культурної пам’яті.





Замітка про зустріч магістрів-прикладників із учасницями міжнародного мовознавчого проєкту

24 березня 2025 року відбулася зустріч магістрів-прикладників з авторами колективних монографій в рамках угоди про співпрацю між Львівським національним університетом ім. Івана Франка, Варшавським університетом, Мюнхенським університетом Людвіга-Максиміліана та Вроцлавським університетом. Результатом цієї співпраці стала презентація колективних монографій, які досліджують українську мову в широкому соціокультурному контексті та її зв’язки з іншими мовами, аналізуючи вплив суспільних процесів на її систему, структуру, функціонування та вживання. На зустрічі учасниці проєкту представили свої напрацювання, які охоплюють широкий спектр мовознавчих проблем. Зокрема, були презентовані наступні дослідження:

- Горда  Оксана, канд. філ. наук, у своїй статті «Галицькі шкільні граматики української мови в другій половині ХІХ століття: пошуки термінів на позначення понять словотвору» досліджує еволюцію термінології словотвору в українських шкільних граматиках Галичини. У іншій своїй праці, опублікованій у монографії, авторка аналізує взаємодію між формою та змістом термінів, які використовувалися для опису препозитивних частин слова в галицьких шкільних граматиках.

- Дуда  Леся, канд. філ. наук, доцентка катедри українського прикладного мовознавства, досліджує особливості та частотність вживання багатокомпонентних жіночих імен у Львові в першій половині XX століття, використовуючи соціолінгвістичний підхід. У іншій своїй праці, «Лексикографічний опис іменникá Львова: соціолінгвістичний підхід (жіночі прості імена)», авторка розглядає лексикографічний опис іменника Львова, зосереджуючись на жіночих простих іменах з соціолінгвістичної перспективи.

- Мацюк  Галина, док. філ. наук, професорка катедри загального мовознавства, у роботі «Про модель мовних ситуацій з ознакою ‘депортація носіїв мови’: фрагмент із соціальної історії української мови в І Світову війну» аналізує вплив депортацій на розвиток української мови в період Першої світової війни. Також професорка у своїй статті «Антропонім як одиниця лексики української повсякденності в роки повномасштабної російської війни в Україні» досліджує використання антропонімів в українській мові в контексті повномасштабної російської агресії. Ще одна її стаття, «Курс на українізацію церкви. Чому він був неефективним в Українській Народній Республіці (УНР) 1917–1918 рр.?», розглядає причини неефективності політики українізації церкви в УНР на початку XX століття.

- Митнік  Ірена, dr  hab, професорка,  у співавторстві з Іриною Кононенко та Світланою Романюк у статті «Розвиток мовних компетенцій студентів кафедри україністики Варшавського університету» висвітлює питання розвитку мовних компетенцій студентів-україністів Варшавського університету. Вона також є авторкою статті "Ідентифікація української шляхти в джерелах XVI ст.", де досліджує способи ідентифікації української шляхти XVI століття.

- Трумко  Оксана, канд. філ. наук у статті «Модель батьківства: дискурс селянської сімʼї в художніх творах І. Франка» розглядає відображення моделі батьківства в контексті селянської родини. В іншій її статті, «Іван Франко → Ольга Хоружинська: особливості сімейної комунікації», аналізуються особливості сімейної комунікації між Іваном Франком та Ольгою Хоружинською.

- Чучвара  Адріана, доцентка катедри українського прикладного мовознавства у своїй праці «Засоби реалізації стратегічного наративу „війна на Сході України” в посланнях Глави УГКЦ Святослава (Шевчука)» аналізує мовні засоби, які використовує Глава УГКЦ для формування стратегічного наративу про війну на Сході України. У своїй статті «Щоденні воєнні звернення Глави УГКЦ: „Релігія” як сфера-джерело походження прецедентних феноменів» авторка досліджує роль релігії як джерела прецедентних феноменів у воєнних зверненнях Глави УГКЦ. Також опублікована стаття «Сутнісні ознаки стратегічних наративів у різномовних мас-медіа».

Обговорення та обмін досвідом. У рамках зустрічі відбулися жваві дискусії щодо представлених досліджень. Магістри-прикладники мали можливість обговорити з авторами монографій актуальні питання мовознавства, обмінятися досвідом та отримати цінні поради для своїх майбутніх наукових робіт.

Міжнародна співпраця. Зустріч підкреслила важливість міжнародної співпраці у сфері мовознавства. Учасники з різних країн обмінялися своїми поглядами на сучасні тенденції в мовознавстві та обговорили можливості для подальшої співпраці.



 Зустріч магістрів-прикладників з учасниками міжнародного мовознавчого проекту стала важливою подією для розвитку мовознавчої науки в Україні. Вона сприяла обміну знаннями, встановленню нових наукових контактів та надихнула молоде покоління мовознавців на подальші дослідження.


Експертна записка. Законодавча підтримка функцій української мови в 1989–2019 роках: динаміка суспільних функцій та результати

Українська мова є визначальним чинником національної ідентичності та важливим інструментом суспільної інтеграції. Розгляд законодавчих актів періоду 1989-2019 років дозволяє проаналізувати динаміку змін у державній мовній політиці та їхній вплив на суспільні функції української мови. Мета цієї записки – дослідити еволюцію законодавчої бази, що регулює функції української мови, мов національних меншин та мови міжнаціонального спілкування, а також оцінити результативність впроваджених змін.


1. Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» (1989 р.)

Початок процесу законодавчого закріплення української мови як державної.

Аргумент: Закон проголосив українську мову державною, але одночасно гарантував використання російської мови як мови міжнаціонального спілкування, що відображало тогочасний політичний контекст.

Припис Закону: «Українська мова є державною мовою Української РСР» (ст. 2).

Аргумент: Хоча закон і заклав основи для розвитку української мови, його реалізація була обмежена через збереження впливу російської мови в багатьох сферах суспільного життя.

2. Закон України «Про засади державної мовної політики» (2012 р.)

Спроба розширити сферу використання регіональних мов, зокрема російської.

Аргумент: Закон 2012 року викликав широку критику через надання регіональним мовам статусу, що фактично прирівнював їх до державної в певних регіонах, що послаблювало позиції української мови.

Припис Закону: «Регіональна мова або мова меншини використовуються на території України поряд з державною мовою…» (ст. 7).

Аргумент: Це призвело до зменшення присутності української мови в освіті, діловодстві та інших сферах у регіонах з великою часткою російськомовного населення.

3. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019 р.)

Спрямований на всебічне зміцнення статусу української мови в усіх сферах суспільного життя.

Аргумент: Закон 2019 року став важливим кроком у захисті та популяризації української мови, встановивши чіткі вимоги щодо її використання в державному управлінні, освіті, культурі та медіа.

Припис Закону: «Державною мовою є українська мова. Українська мова як державна є обов’язковою до використання на всій території України у сферах суспільного життя…» (ст. 3).

Аргумент: Однак, цей закон також передбачає певні гарантії для мов національних меншин, зокрема у сфері приватної комунікації та культури.

4. Рішення Конституційного Суду України (2021 р.)

Підтвердження конституційності Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Аргумент: Конституційний Суд підкреслив важливість захисту української мови як консолідуючого фактора українського суспільства, відзначивши, що державна мова є невід’ємним атрибутом державності.

Цитата з рішення: «…українська мова як державна є визначальною для єдності держави, її міжнародного авторитету, інтеграції в європейський політичний, економічний, культурний простір…».

Аргумент: Суд визнав, що закон 2019 року не порушує права національних меншин, оскільки передбачає можливості для використання їхніх мов поряд з державною.


Законодавча підтримка функцій української мови в період 1989-2019 років пройшла складний шлях від декларативного визнання до створення реальних механізмів захисту та розвитку. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019) став ключовим етапом у цьому процесі, хоча і викликав дискусії щодо балансу між захистом державної мови та правами національних меншин. Важливою є подальша реалізація положень цього закону та врахування інтересів усіх громадян України у мовній політиці.

Список джерел:

1. Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР» (1989) // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/8312-11#Text

2. Закон України «Про засади державної мовної політики» (2012) // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5029-17#Text

3. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019) // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text

4. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (2021) // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-21#Text

неділя, 9 березня 2025 р.

Мовна алхімія: роль слів-паразитів у сучасній комунікації

Мова — це більше, ніж просто система знаків, якими ми обмінюємося думками. Вона є тією магією, яка формує наше сприйняття світу, трансформує ідеї у реальність та відображає зміни в суспільстві. Як алхімія перетворює прості метали на золото, так і мова здатна перетворювати звичайні слова на потужні інструменти впливу. Але як часто ми замислюємося над тим, які зміни відбуваються з мовою в процесі її розвитку? Особливо, коли мова зустрічається з такими явищами, як слова-паразити.

У статті Андрія Содомори «Слова-паразити» автор розглядає ті мовні елементи, що, здавалося б, не несуть жодного змісту, але однак активно присутні у нашому повсякденному мовленні. Вони, як небажані гості, проникли в нашу мову, вкорінившись у розмовах, які, здається, вже неможливо уявити без «тіпа», «карочє» чи «обшє». Проте, з точки зору філософії мови та її соціальної ролі, ці явища не слід сприймати як просто мовні забруднення чи негаразди.

Паразити чи еволюція?

Щоб краще зрозуміти феномен слів-паразитів, слід звернутися до їхньої етимології та культурного контексту. Як зазначає Андрій Содомора, ці слова, такі як «тіпа» або «карочє», не з’явилися випадково. Вони несуть з собою культурні зміни, характерні для швидкого, переповненого інформацією сучасного світу. Мова тут виступає як відображення динаміки суспільства, де швидкість спілкування та прагнення до економії часу призводять до спрощення мовних конструкцій.

Що ж таке ці паразитні слова, якщо не відлуння нашого часу, де інформаційне перевантаження змушує нас мінімізувати зусилля для вираження думок? Проблема не в самих словах, а в їхньому використанні. Коли «тіпа» заміняє «мовляв» або «ніби», коли «карочє» стає кінцевою точкою, яка не дозволяє розвивати думку, мова стає обмеженою. Вона втрачає можливість розширювати значення і передавати глибину думки.

Слово і його суть

Згадаймо цитату Декарта, яку наводить Андрій Содомора: «Уточнюйте значення слів — і ви позбавите світ половини його помилок». Саме у значенні слів криється та алхімія, яка дозволяє нам трансформувати абстрактні поняття в реальність. Кожне слово, кожен символ має свою внутрішню форму, образ, який зберігається у нашій культурі та традиціях. Коли це значення розмивається або зникає, мова стає менш потужною, менш здатною виражати справжню суть.

Важливо не лише чути слово, а й розуміти його глибину. Як зауважує Андрій Содомора, «пірнати» у слово — це не лише його висловлювання, а й розуміння того, що воно несе з собою. І саме тут мова як алхімія суспільства починає набувати нових форм. Слова можуть не лише зникати з вжитку, але й перетворюватися на нові вирази, які відображають зміни в соціумі.

Мова як інструмент соціальної трансформації

Як і алхімія, мова здатна змінювати матерію суспільства. Кожен новий вираз, кожне нове слово, яке з’являється в нашій мові, має потенціал стати тим, що змінює наше сприйняття реальності. Чи стане слово-паразит таким інструментом? Можливо. Можливо, саме через їхнє активне використання в народному мовленні ми наближаємося до нових мовних стандартів, де економія часу і спрощення мови є основними аспектами спілкування.


Мова не є статичною системою. Вона постійно змінюється, еволюціонує, підлаштовується під потреби суспільства. Слова-паразити, які ми часто зневажаємо, можуть бути не лише свідченням деградації мови, але й ознакою нових форм соціальної комунікації. І якщо ми навчимося розуміти їх значення і контекст, то зможемо використовувати їх як частину нової мовної алхімії, яка відображає час і людей, які її творять.


ДЖЕРЕЛА:
Слова-паразити. Андрій Содомора
https://zbruc.eu/node/120486
Слова-паразити, які найчастіше вживають українці 
https://rhetoric-hall.com/slova-parazyty-yaki-naychastishe-vzhyvayut-ukrayintsi
Слова-паразити: як впливають на мову та чи можна їх позбутися 
https://kapri.dn.ua/2019/07/20/slova-paraziti-jak-vplivajut-na-movu-ta-chi-mozhna-ih-pozbutisja/
Слова-паразити в сучасному молодіжному сленгу
https://phil.duan.edu.ua/images/PDF/2012/2/27.pdf
Говори правильно, або Позбавляємося слів-паразитів у мовленні педагога
https://rosinka.org.ua/govory-pravylno-abo-pozbavlyayemosya-sliv-parazytiv-u-movlenni-pedagoga/
Мовний патруль: ліквідація слів-паразитів у школярів 
https://naurok.com.ua/post/movniy-patrul-likvidaciya-sliv-parazitiv-u-shkolyariv
Слова-паразити українською: шукаємо альтернативу надокучливим «блін», «капєц» та «тіпа»
https://kyiv24.news/news/slova-parazyty-ukrayinskoyu-shukayemo-alternatyvu-nadokuchlyvym-blin-kapyecz-ta-tip
Що розкажуть про нас слова-паразити і як від них позбутися
https://comments.ua/ua/news/life/psychology/649795-scho-rozkazhut-pro-nas-slova-paraziti-i-yak-vid-nih-pozbavitisya.html




субота, 8 березня 2025 р.

Мова як зброя: забуття та відродження українства на Курщині

Алхімія ідентичності: вступ

У моєму блозі я досліджую мову як живий організм, що формує та відображає суспільство. Сьогодні поєдную науково-популярний підхід з болючою темою, розкритою у статті Юрія Винничука "Українство на вкрадених землях. Курщина" (стаття тут). Ця територія, колись тісно пов’язана з Україною, стала жертвою політики асиміляції, де мова відігравала роль ключового інструменту.

Курщина: коли мова творила світ 

Етнографічні дослідження Василя Зуєва, Олексія Дмитрюкова та інших фіксують багату українську культуру на Курщині. Олексій Дмитрюков, зокрема, описував традиції, весільні обряди та демонологію, які сягали козацького коріння. "Нравы, обычаи и образ жизни в Суджанском уезде" – це вікно у світ, де українська мова була не лише засобом комунікації, але й символом ідентичності, що об’єднував колишніх козаків Сумського полку. Курщина – історично українська територія. Згідно з "Енциклопедією Сучасної України", південь Курщини належить до етнічних українських земель, колонізованих українцями.

Зруйнований код: мова під тиском

Поступово, мова стала об'єктом тиску. "Етнографічна замітка" Григорія Залюбовського фіксує українське населення Старооскольського повіту, яке "у повній відчуженості від росіян, зберігаючи свою самобутню культуру, мову, традиції і звичаї, національну самосвідомість". Проте, указ 1782 року, зрівнявши українців Курщини з іншим селянством, став першим кроком до розмивання їхньої ідентичності. Невідомий автор зауважував, що, хоч чоловіки переймали елементи російського одягу, жінки залишалися вірними українській традиції, символізуючи боротьбу за збереження свого коріння.

Цитата Івана Буніна з оповідання «Козацьким ходом» дає яскравий контраст: "Хохлы мне очень понравились с первого взгляда… рослые, здоровые и крепкие, смотрят спокойно и ласково, одеты в чистую, новую одежду". Цей опис підкреслює відмінність українців від "изможденных" великоросів, але водночас показує, наскільки крихкою була ця ідентичність під тиском асиміляції.

Забуті голоси: література Курщини

Стаття Юрія Винничука повертає з забуття імена українських письменників, народжених на Курщині: Микола Білевич, Іван Купчинський, Ігор Улагай. Микола Білевич, автор збірки фантастичних оповідань «Святочные вечера, или Рассказы моей тетушки», тісно пов’язаний з українською демонологією, яку досліджував Олексій Дмитрюков. Іван Купчинський, автор оповідання «Чортів портрет», продовжував традиції української містики. Трагічна доля Ігоря Улагая, розстріляного у 1944 році, символізує нищення української інтелігенції. Його вірш «Живуща сила», написаний у часи окупації, сповнений віри у незламність українського духу:

Але ніхто тебе зламати

Ані зігнути не здолав,

Ти – непохитна, люба мати,

І дух твій все перемагав.

Сталінський культ: остаточне знищення

Згортання української освіти з 1929 року та репресії проти інтелігенції стали нищівним ударом по українській ідентичності на Курщині. Цифри вражають: у 1926 році 53,6% населення Курщини були українцями, але вже до кінця 1930-х українська мова зникла зі шкіл та публічного простору. За словами історика Сергія Берендєєва, у Курській губернії існувало товариство "Новий шлях", члени якого зверталися до радянської влади з проханням приєднати Курщину до УРСР або дозволити їм переселитися в Україну. Мова стала не лише об'єктом тиску, але й зброєю масового знищення ідентичності.

Замість висновку: пам'ять та відродження

Історія Курщини – це гіркий урок про те, як мова, культура та історична пам'ять можуть бути використані для знищення цілого народу. Ця трагедія нагадує нам про важливість плекання української мови, підтримки культури та шанування пам’яті тих, хто боровся за збереження української ідентичності.


Джерела:

Mind.ua: Курщина – це Україна: історія як зброя проти Росії. (https://mind.ua/openmind/20277776-kurshchina-ce-ukrayina-istoriya-yak-zbroya-proti-rosiyi)

Енциклопедія Сучасної України: Курщина. 

Кавун.City: Курщина — з часів Русі через Мазепу й до сьогодення.

kyiv24.news: Чому Курщина — це етнічні українські землі. 
(https://kyiv24.news/news/kurshhyna-povertayetsya-u-ridnu-gavan-istoryk-rozpoviv-pro-etnichni-ukrayinski-zemli-na-terytoriyi-rf)

Збруч: Українство на вкрадених землях. Курщина.
(https://zbruc.eu/node/119640)

Національна академія наук України: Курщина – історична територія України.
(https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=11659)


середа, 5 березня 2025 р.

Мова як алхімія суспільства. Роль мови у психологічній реабілітації ветеранів

 Українська мова сьогодні не тільки є засобом спілкування, але й символом національної єдності та консолідації. Особливо під час війни мова відіграє важливу роль у підтримці тих, хто захищає нашу країну. У цьому контексті мова стає не тільки інструментом спілкування, але й засобом психологічної підтримки та реабілітації ветеранів. 
 

У одному з епізодів подкасту "Гутірка" Андрія Шимановського обговорюється важливість психологічної підтримки ветеранів та їхніх сімей. Гостя подкасту Настя Попандопулос розповідає про роботу PR Army та Victory Center, які надають допомогу тим, хто пережив травму під час війни. Мова тут стає не тільки засобом спілкування, але й інструментом терапії та реабілітації. 
 

Мова має здатність формувати наше сприйняття реальності та впливати на наш психологічний стан. У процесі реабілітації мова може бути використана для створення позитивного образу майбутнього, підтримки морального духу та формування відчуття належності до суспільства. Українська мова, як символ національної ідентичності, може допомогти ветеранам відчувати себе частиною спільної справи та підтримувати їх у процесі адаптації до мирного життя. 
 

Соціальні ініціативи, які підтримують ветеранів, часто використовують мову як інструмент для залучення уваги до важливих питань. Через мову можна передавати важливі повідомлення про підтримку та солідарність з тими, хто переживає труднощі. У цьому контексті мова стає не тільки засобом спілкування, але й інструментом соціальної дії та змін. 
 

Як підкреслюється у подкасті, ефективність у своїй спеціальності має важливе значення для успішної реабілітації та підтримки ветеранів. Мова тут відіграє роль у передачі інформації та координації дій між фахівцями та тими, хто потребує допомоги. Ефективне використання мови може значно підвищити рівень підтримки та допомоги тим, хто її потребує.  У процесі реабілітації колишніх військовополонених мова відіграє особливо важливу роль. Через мову можна надавати психологічну підтримку та допомагати людям повернутися до нормального життя після пережитих травм. Мова тут стає засобом відновлення відчуття безпеки та належності до суспільства й інструментом соціальної дії та психологічної підтримки.

середа, 19 лютого 2025 р.

#ПРОМОВУ: Мова як каталізатор суспільних трансформацій

#ПРОМОВУ: Мова як каталізатор суспільних трансформацій

Рубрика #ПРОМОВУ, представлена на Українському кризовому медіацентрі, є цінним джерелом аналітичних матеріалів, що висвітлюють актуальні питання функціонування мови в соціумі. Вона пропонує широкий спектр досліджень, від аналізу мовної поведінки до дискусій щодо мовної політики та ідентичності.

У контексті концепції нашого блогу "Мова: алхімія суспільства", рубрика #ПРОМОВУ набуває особливої значущості. Розглядаючи мову як динамічну систему, що зазнає постійних змін під впливом соціальних, політичних та культурних факторів, ми можемо простежити її ключову роль у формуванні суспільства.

Особливий інтерес представляють дослідження, присвячені змінам у мовній поведінці українців в умовах повномасштабної війни. Ці роботи демонструють, як екстремальні обставини впливають на мовний вибір, актуалізують питання мовної ідентифікації та консолідації.

Феномен дерусифікації, який також широко висвітлюється в рубриці, є показовим прикладом того, як мова стає маркером національної свідомості та інструментом протистояння зовнішній агресії. Зміна мовних переваг громадян України відображає їхнє прагнення до самовизначення та відмежування від імперського минулого.

Статті, присвячені інформаційній війні та мові ворога, підкреслюють важливість критичного аналізу мовного дискурсу. Мова може використовуватися не лише для конструктивного діалогу, але й для поширення дезінформації, маніпулювання свідомістю та розпалювання ворожнечі.

Відтак, підвищення рівня медіаграмотності та розвиток критичного мислення є важливими завданнями для сучасного суспільства. Необхідно вміти розпізнавати мовні маніпуляції, аналізувати приховані мотиви та протистояти пропаганді.

У рубриці #ПРОМОВУ також порушуються питання кодифікації мовної норми, зокрема, дискусії щодо чистоти мови та надмірного вживання запозичень. З одного боку, прагнення до збереження мовної ідентичності та уникнення засмічення мови є цілком обґрунтованим. З іншого боку, мова – це динамічна система, яка постійно розвивається та адаптується до нових реалій. Запозичення можуть збагачувати мову, розширювати її виражальні можливості. Важливо знаходити баланс між збереженням традицій та інноваціями.

Рубрика #ПРОМОВУ є цінним ресурсом для лінгвістів, соціологів, культурологів та всіх, хто цікавиться питаннями функціонування мови в суспільстві. Аналіз представлених у ній матеріалів дозволяє глибше зрозуміти роль мови як каталізатора суспільних трансформацій, інструменту впливу та маркера національної ідентичності. Використовуючи ці знання, ми можемо сприяти розвитку української мови та зміцненню українського суспільства.