Ярослав-Богдан Рудницький і алхімія української мови в діаспорі: як зберегти живу спадщину в новому світі

Ярослав-Богдан Рудницький (28 листопада 1910, Перемишль — 19 жовтня 1995, Монреаль) — видатний український мовознавець, славіст, лексикограф, фольклорист, літературознавець, громадський і політичний діяч. Його наукова та громадська діяльність залишила помітний слід у розвитку української мови, культури та науки як в Україні, так і в українській діаспорі Канади.

Важливо зазначити, що Я.-Б.Рудницький походив зі Стрийського краю — регіону, який є рідним і для мене, і який дав світу багато видатних діячів української культури.

Біографія і освіта

Ярослав-Богдан народився в сім’ї юриста Антона Рудницького, старшини Української Галицької Армії, та Юлії (Шавалів) у Перемишлі. У 1929 році він закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі Степаном Бандерою. У гімназії він був активним пластуном, належав до 5-го куреня ім. Ярослава Осмомисла, а згодом — до 2-го куреня УУСП «Червона Калина».

Спершу мріяв стати лікарем, але через утиски українців у польській Галичині обрав інший шлях — вступив 1929 року на відділ славістики Львівського університету, який закінчив 1937 року з докторським ступенем філософії. Після цього він працював у Українському науковому інституті в Берліні, де брав участь в укладанні «Українсько-німецького словника».

Наукова діяльність і внесок у мовознавство

Я.-Б. Рудницький — автор понад 2000 наукових праць, серед яких ключовою є «Етимологічний словник української мови» (1962–1982), що став фундаментальним дослідженням історії української лексики. Цей словник розкриває походження тисяч слів, їхню історію, зв’язок із іншими мовами, а також культурні та історичні шари, що закладені в мові.

Він також працював над лексикографією, ономастикою (вивченням географічних назв), діалектологією, фольклористикою. Його дослідження топонімів, зокрема бойківської говірки та назв у Стрийському краї, стали важливим внеском у збереження культурної спадщини регіону.

Ярослав Рудницький був одним із перших, хто ввів у науковий обіг термін «лінгвоцид» — процес навмисного знищення мови, зокрема у контексті русифікації української мови в СРСР і діаспорі. 

 "А втім, є достовірні підстави вважати, що першим, хто у світовій науці запровадив до вжитку англійське слово «linguicide», був український учений Я.-Б. Рудницький — член Канадської королівської комісії у справах двомовності й двокультурності в Оттаві".

Громадська і політична діяльність

Я.-Б. Рудницький був не лише науковцем, а й активним громадським діячем. Він очолював Українську вільну академію наук у Канаді, був головою Товариства плекання рідної мови, організатором українських наукових і культурних інституцій.

Він також очолював Уряд Української Народної Республіки в екзилі (1980–1989), вважаючи Конституцію УНР 1918 року основою української державності. Його гасло «Я не належу до жодної партії, моя партія — Україна» відображало його патріотизм і відданість національній ідеї.

За заслуги у справі багатокультурності Канади та захист української культури й мови Рудницький був нагороджений Орденом Канади — однією з найвищих державних відзнак цієї країни.

Збереження української мови в діаспорі

Життя в Канаді поставило перед Я.-Б. Рудницьким завдання збереження української мови в умовах асиміляції. Він організовував збір фольклору, записував діалекти, створював фонотеку живої мови, підтримував українські школи і культурні центри.

Він виступав проти русифікації та радянської мовної політики, наполягав на важливості збереження української мови як основи національної ідентичності. Його наукові та громадські зусилля допомогли зберегти живу спадщину української мови в діаспорі.

Основні наукові інституції, де працював Ярослав-Богдан Рудницький:

Український науковий інститут у Берліні — наукова установа, заснована 1926 року, де Я.-Б. Рудницький працював до Другої світової війни. Інститут займався дослідженнями української культури і науки, а також підтримкою українських студентів і науковців у Європі.

Український вільний університет (УВУ) у Празі та Мюнхені — Я.-Б. Рудницький захистив дисертацію у Празі, працював доцентом і професором у цьому закладі, викладав і займався науковою діяльністю.

Манітобський університет (Вінніпег, Канада) — після еміграції до Канади у 1949 році заснував кафедру славістики, був професором і виховував нові покоління україністів.

Українська вільна академія наук (Канада) — був одним із засновників і довгий час її президентом (1954–1974). Академія об’єднувала українських науковців діаспори.

Український католицький університет імені Святого Климента у Римі — з 1963 року працював професором у цьому університеті.

Інші наукові об’єднання в Канаді — організував Канадську асоціацію славістів, Канадське лінгвістичне товариство, Канадський інститут мовознавства, Канадську асоціацію порівняльної літератури, Міжнародну асоціацію гуманістичних і суспільних наук Канади.

Ці інституції стали центрами збереження і розвитку української науки, мови та культури в діаспорі, а діяльність Я.-Б.Рудницького як організатора і науковця мала ключове значення для їхнього становлення.

Зв’язок зі Стрийщиною

Варто підкреслити, що Ярослав-Богдан Рудницький походив зі Стрийського краю — регіону, багатого на культурні традиції і видатних діячів. Саме тут він отримав перші знання і сформувався як особистість, що пізніше стала визначною в українській науці і культурі.

Його дослідження топоніміки і діалектів нерозривно пов’язані з рідним краєм, що робить його спадщину особливо цінною і близькою для мешканців Стрийщини.

Ярослав-Богдан Рудницький — це людина, яка присвятила життя служінню українській мові, культурі та державності. Його наукові праці, громадська діяльність і патріотизм стали прикладом для багатьох поколінь українців у світі.

Він — гордість Стрийського краю і уособлення тієї «алхімії» мови, що перетворює слово на могутній інструмент збереження нації.

Джерела

1. Вікіпедія: Ярослав Рудницький https://uk.wikipedia.org/wiki/Ярослав_Рудницький
   
2. Енциклопедія сучасної України: Рудницький Ярослав-Богдан https://esu.com.ua/article-882220
   
3. Енциклопедія сучасної України: Лінгвоцид https://esu.com.ua/article-55514 
4. Український інститут національної пам'яті: 1910 — народився Ярослав-Богдан Рудницький https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lystopad/28/1910-narodyvsya-yaroslav-bogdan-rudnyckyy-movoznavec
   
5. Енциклопедія історії України: Рудницький Ярослав-Богдан http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S%2021FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Rudnytskyj_Y
6. Мала Стрінка: Ярослав-Богдан Рудницький — український славіст https://mala.storinka.org/ярослав-богдан-рудницький-український-славіст-мовознавець-науковий-громадський-діяч-літературознавець-фольклорист.html
   
7. Стаття «Лицар ордена Канади — Ярослав-Богдан Рудницький» (parafia.org.ua) https://parafia.org.ua/person/rudnytskyj-yaroslav-bohdan/
   
8. Праці Ярослава-Богдана Рудницького на Diasporiana (PDF) https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/6522/file.pdf

Стаття та презентація на конференцію МОЗАЇКА НАУКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ 2024

 НАЦІОНАЛЬНА СПІЛЬНОТА «РОМИ УКРАЇНИ»:

ОСОБЛИВОСТІ МОВНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ

Діана-Марія ФЕДОРІВ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Науковий керівник – Мацюк Галина Петрівна, докт. філол. наук, професорка катедри загального мовознавства

Дослідження присвячене розкриттю характеристики ромської спільноти як маловідомої національної меншини України. Увага до проблеми зумовлена потребою розвитку теорії соціолінгвістики про ознаки культури та мови представників національних меншин та корінних народів України в умовах євроінтеграційного процесу. Окреслене питання є об’єктом міждисциплінарного аналізу (Бачинська О., Войтенко О., Зінкевич Н., Підопригора С., Подольський А., Тяглий М., Matras Y., Adamou E., Wippermann W., Thurner E., Fraser A.).

Завдання нашого дослідження – обґрунтувати законодавчі передумови вивчення особливостей мовно-культурного розвитку представників ромської спільноти (1); заходи для досягання цілей, сформульованих у документах України (2); отриманий досвід науковців щодо характеристики мовно-культурного розвитку меншини(3).Теоретичною базою для аналізу послужили положення соціолінгвістики, політології, лінгвокультурології, історії; джерела – документи ЄС та України про ромську спільноту, публікації науковців.

1. Законодавчі передумови вивчення особливостей мовно-культурного розвитку представників ромської спільноти. Європейська Комісія ухвалила документ Європейського Союзу про сприяння політичному, соціальному, економічному та культурному життю представників меншини (жовтень 2020р.). В Україні 2021р. схвалено «Стратегію сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року», а в грудні 2023р. затверджено план заходів з її реалізації. У Стратегії окреслено завдання, пов’язані із мовно-культурним розвитком спільноти, а саме: «Розширення можливостей доступу осіб, які належать до ромської національної меншини, до якісної освіти» (Ціль 3), «Підтримка і вивчення ромської культури, мистецтва, історії, мови» (Ціль 8).

2. Заходи для досягання цілей, сформульованих у документах. Щодо виконання Цілі 3: слід сприяти збільшенню кількості учнів, які належать до ромської спільноти, у школах; важливо утворити групи дітей дошкільного віку для вивчення української мови, яка не є для них рідною; сприяти соціологізації та участі учнів у суспільному житті; надавати психологічну допомогу, для їх успішної адаптації в школі; сприяти здобуттю повної загальної середньої освіти; сприяти здобуттю професійної (професійно-технічної) освіти; підвищити знання державної мови за допомогою створення безоплатних курсів на регіональному або місцевому рівнях. Щодо виконання Цілі 8: потрібно документалізувати культуру та історію ромської меншини і реалізувати цілеспрямовану державну політику з метою збереження розвитку ромської культури; важливо здійснити стандартизацію, кодифікацію ромської мови (як проєкт МОН, Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, Ради Європи та ДЕСС); підвищити обізнаність про культуру та мову ромської меншини; удосконалити освітні навчальні програми задля інформування про культуру, історію та мову національних меншин України і зокрема ромської спільноти.

3.Отриманий досвід науковців щодо характеристики мовно-культурного розвитку ромської спільноти. Систематизовано ознаки мови ромів, встановлено належність до індоєвропейської мовної сім’ї, спорідненість із санскритом, визначено діалектні відмінності, залежні від етнічних груп.

Висновки. Розглянуті питання засвідчують про початковий етап роботи над характеристикою мовно-культурних ознак ромської спільноти в Україні.

Джерельна база

1.   EU Roma strategic framework for equality, inclusion and participation for 2020 – 2030 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 99cc0720-68c2-4300-854f-592bf21dceaf_en (дата звернення: 31.10.2024)

2.   Про схвалення «Стратегії сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року» //Верховна Рада України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2021-%D1%80#Text (дата звернення: 31.10.2024)

Презентація демонстрована під час доповіді на конференції:

Знімки екрану зроблені під час конференції:

Стаття та презентація на круглий стіл конференції VIVAT ACADEMIA

 

УДК 811.161.2'27=214.58-054.57

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОМСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЇ МОВИ РОМІВ В УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІУМІ

Діана-Марія ФЕДОРІВ 

Науковий керівник – Галина Мацюк, док. філол. наук, професорка катедри загального мовознавства  Львівського національного університету імені Івана Франка

У статті здійснено аналіз культурного та історичного життя ромської меншини на основі нової джерельної бази про заходи, що зміцнюють зв’язки між ромами та іншими національними громадами. Отримані результати становлять передумову для вивчення питань про функції та стандартизацію мови ромів у сучасному українському соціумі.

Ключові слова: національна меншина (спільнота), роми,культурно-історична характеристика спільноти, функції та стандартизація мови ромів.

Постановка проблеми. Матеріали Всеукраїнського перепису населення 2001 року засвідчили про 47 тисяч представників ромської спільноти в Україні. За неофіційними даними тут може проживати від 200 тис до 400 тисяч ромів. До сьогодні це вразлива соціальна група в українському суспільстві [3]. У лютому 2024 року відбулися широкі консультації з представниками національних меншин щодо Плану дій, скерованих на захист їхніх прав і з «особливим акцентом на ромській спільноті» [6].

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою розвитку теорії української соціолінгвістики про мовно-культурний розвиток ромської громади, однієї з маловідомих національних меншин України.

Мета статті – дослідити культурні та історичні особливості життя ромів, необхідні для аналізу нового питання про функції та стандартизацію їхньої мови як однієї із мов національних меншин України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичну базу дослідження становлять дослідження, які вийшли за кордоном: Romani Language. Factsheets on Romani language: Genaral Introfuctin [18], Why Roma Political Participation Matters [19], а також праці українських науковців, які аналізують різні аспекти життя ромської спільноти: «Роми України: із минулого в майбутнє (до Ромської Декади Європи 2005-2015)» [15], «Роми: міфи та факти» [12], «Переслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої світової війни» [9], Н. Зіневич «Проблеми дослідження геноциду ромів (циган) на українських землях у роки Другої світової війни» [4]. Джерельною базою послужили документи про діяльність організацій для адвокації ромської культури та питань історії ромів в Україні.

Виклад основного матеріалу. Ромські громади, як правило, живуть на околицях великих міст або в ізольованих поселеннях, де мають обмежений доступ до освіти, медичних послуг та робочих місць [19]. Це погіршує їхні умови життя і створює бар’єри для соціальної мобільності.

З політичної точки зору, ромська спільнота в Україні має обмежене представництво, проте за останні роки спостерігається зростання зацікавленості ромськими питаннями серед громадських активістів та політиків, що дає надію на кращу інтеграцію цієї групи в життя українського соціуму.

Участь ромів у політичних структурах України залишається мінімальною, і питання їхнього політичного представництва стало одним з основних у дискусіях щодо прав меншин в Робочій групі з питань національних меншин у рамках Ради Європи (25 травня 2024 року). Діяльність цих представників Ради Європи спрямована на захист мов і прав нацменшин, аналіз виконання Хартії регіональних мов і Рамкової конвенції про захист національних меншин. Україна представила звіт про виконання цих документів в умовах війни, зокрема в рамках двосторонніх відносин з Угорщиною [11].

На державному рівні існують ініціативи, спрямовані на поліпшення становища ромів в Україні. У Києві відбувся круглий стіл, присвячений геноциду ромів під час Другої світової війни. Представники влади, науковці та громадські діячі обговорювали значення збереження пам’яті про трагедію та популяризацію ромської культури. Основні теми включали кризу ідентичності ромів та необхідність створення нових можливостей для взаєморозуміння між ромами і українським суспільством. Захід наголошував на актуальності освітніх та медіапроєктів про цю трагедію [5]. 30 липня 2024 року у Києві відбулася конференція, присвячена проблемам ромських жінок і чоловіків, таких як дискримінація, соціальна ізоляція, труднощі з документами та доступом до освіти, особливу увагу приділили переселеним ромам через війну. На заході обговорили шляхи вирішення цих проблем, а також роль молоді у змінах [17].

В Україні діє низка організацій, спрямованих на захист прав ромів, популяризацію їхньої культури та підтримку соціальної інтеграції. Серед них – Ромський жіночий фонд «Чіріклі» [13], який активно реалізує низку важливих ініціатив для підтримки ромських жінок і дівчат. 1) «Вільні крила» – це стратегічний проєкт Ромського жіночого фонду «Чіріклі», старт якого запланований після завершення воєнного стану в Україні. Ініціатива спрямована на надання рівних можливостей та соціальну інтеграцію представників уразливих груп населення України, зокрема ромів. Основна увага приділяється подоланню безграмотності, соціальній адаптації та підвищенню якості життя за допомогою освіти та працевлаштування. 2) «Смак життя» – це одна з ключових ініціатив Ромського жіночого фонду «Чіріклі», реалізована спільно з Всесвітньою гуманітарною місією «Food for Life» («Їжа життя»). Проєкт спрямований на забезпечення гарячими обідами внутрішньо переміщених осіб, ромів, людей з інвалідністю та інших уразливих категорій населення. 3) «Сила ромських жінок» – проєкт, який зосереджений на підвищенні самооцінки ромських жінок та їхній інтеграції в основні соціальні процеси через просвітницькі та культурні заходи. 4) «Побудова коаліції: роми та люди з інвалідністю» – реалізований проєкт, який спрямований на посилення взаємодії між ромами та людьми з інвалідністю, сприяючи їх соціальній інклюзії. 5) Надання гуманітарної допомоги найбільш незахищеним верствам населення України – фонд активно надає допомогу ромським громадам, що постраждали від гуманітарної кризи в Україні, особливо в контексті війни та її наслідків для ромських родин.

Ці проєкти мають на меті покращити соціальне становище ромських жінок і дівчат, сприяти їхньому розвитку та забезпечити інтеграцію в українське суспільство через освіту, підприємництво, права людини та гуманітарну допомогу.

Молодіжне агентство адвокації ромської культури «АРКА» [7] працює над збереженням і просуванням ромських традицій серед молоді. Тематика проєктів охоплює кілька важливих напрямків, серед яких особливе місце займають ініціативи, присвячені історії ромів, їхній ролі у сучасному суспільно-політичному житті та боротьбі з упередженнями.

Особливу увагу агенція приділяє збереженню пам’яті про трагедії ромського народу, які до цього часу залишалися недостатньо дослідженими. Такі заходи, як виставка «Їхня пам’ять моїми очима» в Бабиному Яру, участь у міжнародних ініціативах пам’яті DIKH HE NA BISTER (ром. «Дивись і не забувай») та дослідження свідчень тих, хто пережив геноцид, сприяють популяризації маловідомих сторінок історії, формуванню обізнаності серед суспільства та протидії забуттю.

Поряд із цим, «АРКА» активно підкреслює роль ромської громади в сучасній Україні. Через конференції та просвітницькі заходи, як-от: «Роми в Україні – борці за демократію, права людини та справедливість» або «Відновлення України та перспективи громадянського суспільства українських ромів», демонструється внесок ромів у боротьбу за незалежність, їхня участь у Збройних силах та гуманітарній підтримці під час війни.

Агенція приділяє увагу темі деколонізації та боротьби з антициганізмом. У межах проєкту «Українська деколонізація: нерозказані ромські історії» представники ромської громади розповідають про свій антиколоніальний досвід, що допомагає краще зрозуміти їхню роль у протистоянні російській імперській політиці та інтегрує ці історії в ширший контекст національного пробудження України.

Діяльність агенції «АРКА» є важливим кроком до створення умов для рівноправної участі ромів у суспільному житті України. Через просвітницьку роботу, популяризацію історичної пам’яті та активну участь у громадянських процесах агенція сприяє формуванню позитивного іміджу ромської громади та зміцненню демократичних цінностей у країні.

Міжнародна громадська організація ромів «Кетане» і Ромська рада України займаються питаннями захисту прав ромів та адвокації на національному й міжнародному рівнях.

Закарпатський обласний благодійний фонд «Благо» [2] понад 20 років працює над покращенням життя вразливих верств населення, зокрема ромських громад. Одним із найбільших досягнень фонду є освітня програма, яка забезпечує ромським дітям якісну дошкільну підготовку через соціальні центри. Це дозволяє дітям успішно адаптуватися до школи й здобувати знання для подальшої інтеграції у суспільство. Фонд також активно працює з батьками, навчаючи їх розуміти важливість освіти та підтримки дітей у навчанні. Такий підхід змінює ставлення родин до навчання, формуючи умови для рівноправної конкуренції ромських дітей у сучасному світі. Ініціативи фонду дають надію на гідне майбутнє для тисяч людей, створюючи суспільство рівних можливостей.

Громадські організації «Харківське національне культурне товариство ромів», «ЧАЧІМО» [16] та «Ромська рота» з Черкаської області активно працюють над просвітницькими та культурними проєктами. Херсонське обласне відділення Соціологічної асоціації України [14] займається дослідженнями соціальних аспектів  життя.

Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні» [8] – це громадська організація, яка займається соціальною інтеграцією, підтримкою та захистом прав ромських жінок і їхніх сімей. Місія організації полягає у створенні умов для рівності можливостей, підвищення рівня життя ромської спільноти та забезпечення доступу до освіти, безпеки й економічної незалежності. Організація прагне побудувати інклюзивне суспільство, де кожна ромська жінка може реалізувати свій потенціал, стати лідеркою та впливати на розвиток своєї громади.

Стратегія ромів до 2030 року [10], розроблена міжнародними організаціями та ромськими ініціативами, передбачає комплексний підхід до забезпечення прав ромських громад на рівні освіти, зайнятості, охорони здоров’я та соціальної інтеграції. Основною метою є зниження рівня бідності та дискримінації серед ромів, поліпшення їхнього доступу до основних соціальних послуг, а також підвищення рівня освіти серед молоді. Стратегія також орієнтується на захист культурної спадщини і сприяння їхній активній участі в громадському та політичному житті.

Для досягнення гармонійного співіснування та забезпечення інтеграції ромської національної меншини в українське суспільство визначено вісім основних цілей. По-перше, необхідно актуалізувати та деталізувати статистичну інформацію, що стосується соціально-демографічних характеристик ромів і їхнього соціально-економічного становища. Це передбачає проведення Всеукраїнського перепису населення з урахуванням специфіки ромської спільноти, а також залучення громадських організацій і впровадження сучасних дослідницьких методів для якісного аналізу даних.

Ціль 2 охоплює забезпечення правового захисту та протидію дискримінації ромів. Це включає спрощення процесу отримання документів, правову допомогу, моніторинг мови ворожнечі, навчання державних службовців щодо дотримання прав людини та проведення інформаційних кампаній для подолання упереджень.

Ціллю 3 є розширення доступу ромських дітей до якісної освіти. Йдеться про адаптацію дошкільної освіти для дітей ромської меншини, покращення якості навчання в школах та створення умов для їхньої участі у професійно-технічній і вищій освіті. Це сприятиме інтеграції молоді в освітнє середовище та надасть їм рівні можливості для розвитку.

Ціль 4 – покращення доступу ромів до медичних послуг. Попри те, що медичні послуги доступні для всіх громадян, ромські спільноти стикаються з численними перешкодами, такими як відсутність документів чи упередженість медичного персоналу. Вирішення цієї проблеми передбачає інформування про медичні права, організацію медичних оглядів, підвищення обізнаності про здоров’я та покращення толерантності серед працівників сфери охорони здоров’я.

П’ята ціль спрямована на підвищення якості житлово-побутових умов ромів. Це передбачає модернізацію поселень, покращення інфраструктури, доступ до питної води та підтримку програм соціального житла, що сприятиме інтеграції ромських громад.

Шоста ціль стосується підвищення рівня зайнятості ромів. Особливу увагу слід приділити подоланню дискримінації на ринку праці, навчанню підприємництва, проведенню інформаційних семінарів та залученню роботодавців до підтримки ромських працівників. Це сприятиме соціально-економічній інтеграції та покращенню рівня життя ромських громад.

Ціль 7, про соціальний захист, також є ключовим пріоритетом. Особливо це стосується дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Необхідно забезпечити виявлення таких дітей, надання їм допомоги та доступ до соціальних послуг, що запобігатиме маргіналізації сімей і сприятиме покращенню умов життя.

Остання, 8-а ціль, присвячена підтримці ромської культури, мистецтва, історії та мови. Йдеться про стандартизацію ромської мови, включення знань про ромську культуру в освітні програми, а також фінансування ініціатив для збереження культурної самобутності ромів. Ці заходи сприятимуть інтеграції ромської спільноти в український культурний простір та підвищенню толерантності в суспільстві.

Стратегія до 2030 року є важливим етапом на шляху до соціальної інтеграції та забезпечення рівних прав цієї громади. Вона включає комплексний підхід, спрямований на покращення доступу до освіти, здоров’я, працевлаштування та соціальних послуг, а також боротьбу з дискримінацією. Важливу роль у реалізації цієї стратегії відіграють як міжнародні організації, так і державні інституції, які мають забезпечити ефективне співробітництво з ромськими організаціями та відповідними структурами на місцевому рівні. Проте, не зважаючи на позитивні ініціативи, залишаються значні виклики, такі як культурні бар’єри та стереотипи, які потребують подальшого вирішення для досягнення успіху в реалізації стратегії.

Висновки

Здійснений аналіз культурно-історичних особливостей життя ромської спільноти демонструє глибокі історичні корені дискримінації і сучасні виклики, зокрема в доступі до освіти, медицини та працевлаштуванні. Урядова ініціатива «Стратегія ромів до 2030 року» разом із діяльністю громадських організацій, спрямовані на подолання цих проблем. Водночас важливу роль відіграють освітні й просвітницькі програми, які допомагають боротися з упередженнями та сприяють інтеграції ромів у суспільне життя, зберігаючи їхню культурну ідентичність.

Створені ромські організації в Україні відіграють ключову роль у захисті прав ромів, підтримці їхньої культури та інтеграції в суспільство. Серед них вирізняються такі, як ромський жіночий фонд «Чіріклі», молодіжне агентство «АРКА», міжнародна організація «Кетане» та багато інших. Вони займаються просвітництвом, наданням соціальних послуг, боротьбою з дискримінацією та підвищенням обізнаності про культуру ромів.

Перспективи аналізу проблеми вбачаємо у вивченні  функцій та стандартизації мови ромів, що має стратегічне значення для збереження їхньої ідентичності та інтеграції в культурний простір України.

Список використаних джерел та літератури:

1.     Дидактично-методичне завдання матеріалів на тему «Нацистський геноцид ромів на території України 1941-1944 рр.». URL: https://holocaust.kyiv.ua/Files/News/ukraine_kyr.pdf

2.     Закарпатський обласний благодійний фонд «Благо». URL: https://blago.in.ua/

3.     Законодавство та підходи іноземних країн до розв'язання проблем реалізації прав, свобод і обов'язків громадян, які належать до ромської національної меншини. Аналітична доповідь Центру суспільних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. 2021. с. 1. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-12/analytrep_21_2021.pdf

4.     Зіневич Н. Проблеми дослідження геноциду ромів (циган) на українських землях у роки Другої світової війни. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/26398/26-Zinevich.pdf?sequence=1

5.     Історія, яку не можна забути: у Києві відбувся круглий стіл про геноцид ромів. 21 вересня 2024. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті. URL: https://dess.gov.ua/istoriia-iaku-ne-mozhna-zabuty-u-kyievi-vidbuvsia-kruhlyy-stil-pro-henotsyd-romiv/

6.     Консультації щодо захисту прав національних меншин: Україна впроваджує кращі європейські стандарти. 1 березня 2025. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті. URL: https://dess.gov.ua/konsultatsii-shchodo-zakhystu-prav-natsionalnykh-menshyn/

7.     Молодіжне агентство адвокації ромської культури «АРКА». URL: https://arca.org.ua/uk/

8.     Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні». URL: https://voiceofromni.com.ua/

9.     Переслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої світової війни: Збірник документів, матеріалів та спогадів / Автор-упорядник М. Тяглий. К.: Український центр вивчення історії Голокосту, 2013. 208 с. URL: https://romaua.org.ua/books/1617305259795

10. Про схвалення Стратегії сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2021-%D1%80#n10

11. Робоча група з питань національних меншин розпочала роботу: фокус на захисті мов та прав меншин в країнах Ради Європи. 25 травня 2024. ДЕЕС. URL: https://dess.gov.ua/robocha-hrupa-z-pytan-natsionalnykh-menshyn-rozpochala-robotu/

12. Роми: міфи та факти. Навчально-методичний посібник для вчителя з протидії ромофобії / Авт.-упоряд. О. Войтенко, М. Тяглий. Київ: Український центр вивчення історії Голокосту, 2018. 140 с. URL: https://holocaust.kyiv.ua/Files/pedVid/Romskuy_zbirnuk.pdf

13. Ромський Жіночий Фонд Чіріклі. URL: https://chirikli.com.ua/

14. Соціологічна спільнота Херсона. URL: http://soc.ks.ua/

15. Тематичний випуск : Роми України: із минулого в майбутнє (до Ромської Декади Європи 2005-2015). URL: http://archeos.org.ua/wp-content/uploads/2013/08/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B8.pdf

16. Товариство «Чачімо». URL: https://gurt.org.ua/news/informator/94205/

17. У Києві обговорили проблеми ромських жінок і чоловіків та шляхи їх вирішення. 30 липня 2024. ДЕЕС. URL: https://dess.gov.ua/u-kyievi-obhovoryly-problemy-romskykh-zhinok-i-cholovikiv-ta-shliakhy-ikh-vyrishennia/

18. Romani Language. Factsheets on Romani language: General Introduction. URL: https://rm.coe.int/roma-history-factsheets-eng/1680a2f2f8

19. Why Roma Political Participation Matters. URL: https://www.opensocietyfoundations.org/explainers/why-roma-political-participation-matters

CULTURAL AND HISTORICAL CHARACTERISTICS OF THE ROMA COMMUNITY AS A PREREQUISITE FOR THE STUDY OF THE FUNCTIONS AND STANDARDIZATION OF THE ROMA LANGUAGE IN UKRAINIAN SOCIETY

Diana-Maria FEDORIV

The article analyzes the cultural and historical life of the Roma minority based on a new source base concerning measures aimed at strengthening ties between the Roma and other national communities. The obtained results serve as a prerequisite for studying issues related to the functions and standardization of the Roma language in contemporary Ukrainian society.

Keywords: national minority (community), Roma, cultural and historical characteristics of the community, functions and standardization of the Roma language.

Презентація демонстрована на круглому столі 11 квітня 2025 року:

Світлини круглого столу: 

Рецензії на монографії

"Онім у мовознавчих парадигмах / Onim w paradygmatach językoznawczych"

Представлена монографія "Онім у мовознавчих парадигмах / Onim w paradygmatach językoznawczych" є збіркою наукових праць, що висвітлюють актуальні питання сучасної ономастики в широкому спектрі мовознавчих досліджень. Видання є результатом II Міжнародної наукової конференції "Spotkania onomastyczne. Badania onomastyki pogranicza polsko-ukraińskiego", організованої спільно Варшавським університетом, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Пряшівським університетом. Це підкреслює міжнародний характер дослідження та сприяє обміну науковими ідеями між українськими та польськими науковцями.

Структура монографії чітко організована та поділена на три основні розділи, кожен з яких присвячений окремій тематиці:

1. Сучасна проблематика антропоніміки. Цей розділ зосереджується на дослідженні антропонімів у контексті сучасної української мови та суспільства, зокрема, розглядаються особливості вживання власних назв в умовах повномасштабної російсько-української війни, аналізується роль релігійного дискурсу у формуванні прецедентних феноменів та досліджуються оцінні маркери антропонімних назв у прибузьких говірках. Також розглядається специфіка жіночих подвійних імен у польському середовищі України.

2. Дослідження історичної антропоніміки. У цьому розділі представлені роботи, присвячені вивченню антропонімів у історичному контексті. Досліджуються багатокомпонентні жіночі імена львів'янок першої половини ХХ століття з використанням соціолінгвістичного підходу, аналізуються прізвища житомирян, похідні від імен, на основі матеріалів "Національної книги пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні", досліджуються особливості іменника католиків Горохівщини ХІХ століття та ідентифікація української шляхти в джерелах XVI століття. Також досліджуються деривативи з коренем *Sam- у слов'янській антропонімії.

3. З досліджень топономастики. Цей розділ присвячений вивченню топонімів, зокрема, мікротопонімів Житомирського Полісся, мотивованих особовими іменами, та просторових ойконімів українсько-польського прикордоння з гелонімними гідрографічними термінами.

Монографія відзначається широтою охоплених тем та глибиною аналізу. Автори використовують різноманітні методологічні підходи, поєднуючи системно-структурний, функціональний та порівняльно-історичний аналіз. Особлива увага приділяється дослідженню онімів у контексті соціальних, історичних та культурних процесів.

Актуальність монографії зумовлена щораз більшим інтересом до вивчення власних назв як важливого елементу мовної картини світу. Дослідження, представлені у збірці, сприяють поглибленню знань про історію та культуру України та Польщі, а також про мовні процеси, що відбуваються на прикордонних територіях.

Монографія "Онім у мовознавчих парадигмах / Onim w paradygmatach językoznawczych" є цінним внеском в українську та польську ономастику. Збірник буде корисним для науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться питаннями мови, історії та культури. Видання рекомендується для широкого кола читачів та може бути використане як навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей.

Рецензія на монографію "Український етномовний континуум в умовах війни Росії проти України"

Монографія "Український етномовний континуум в умовах війни Росії проти України" є надзвичайно актуальним та важливим дослідженням, що висвітлює трансформації мовної свідомості та поведінки українців в умовах повномасштабного вторгнення Росії. Видання, підготовлене Інститутом української мови НАН України, є результатом міжнародної наукової конференції, що відбулася у жовтні 2023 року. Це підкреслює важливість наукового осмислення мовних процесів, які відбуваються в українському суспільстві внаслідок війни.

Структура монографії чітко визначена та логічно вибудована. У передмові окреслено актуальність дослідження та представлено основні напрями, які розглядаються у виданні. Основна частина монографії поділена на три розділи, кожен з яких присвячений окремій тематиці:

1. Соціолінгвістичні дослідження і війна. У цьому розділі розглядаються питання трансформації змісту та методів соціолінгвістичних досліджень в умовах війни. Аналізуються підходи до вивчення мовної ситуації, репрезентативність використання цифрових технологій та топонімічна компетентність суспільства в процесі перейменування публічного простору.

2. Мовна ситуація і мовна поведінка під час війни. Цей розділ присвячений аналізу змін у мовній свідомості та мовній поведінці українців, як в Україні, так і за кордоном. Розглядаються питання дерусифікації, еволюції мовної поведінки, впливу війни на мовну поведінку молоді в інтернеті, трансформації етномовних ідентифікацій та динаміки мовної ситуації в різних регіонах України. Окрему увагу приділено аналізу медіаконтенту мовами національних меншин Закарпаття та особливостям українського мовного ландшафту.

3. Відображення війни в мові. У цьому розділі досліджуються мовні засоби, які використовуються для відображення нових реалій війни. Аналізуються мовні засоби творення образу ворога, еволюція жанру буктрейлерів про війну, інтерпретація лексеми "москаль" та її похідних, словник низької та високої експресії сьогодення, а також неосемантизація лексики у воєнному дискурсі.

Монографія "Український етномовний континуум в умовах війни Росії проти України" є цінним внеском у сучасну соціолінгвістику. Автори використовують широкий спектр методів дослідження, зокрема опитування населення, аналіз статистичних даних, "мовні біографії", публікації в ЗМІ та різноманітні тексти, створені під час війни.

Актуальність монографії зумовлена необхідністю наукового осмислення мовних процесів, які відбуваються в українському суспільстві внаслідок війни. Дослідження, представлені у виданні, сприяють поглибленню знань про мовну ситуацію в Україні, трансформації мовної свідомості та поведінки українців, а також про мовні засоби, які використовуються для відображення нових реалій війни.

Монографія буде корисна для мовознавців, соціологів, політологів, журналістів, фахівців із мовного планування та працівників сфери державного управління. Видання рекомендується для широкого кола читачів та може бути використане як навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей.